Лобов Дмитро Олексійович

Солдат, кулеметник 93-й Дніпропетровської окремої механізованої бригади.

Дмитро народився в с.Охрімівка Якимівського району Запорізької області. У 1999 році сім'я Лобових переїхала в с.Шелюги, де і живе зараз. Виховувався Дмитро в неповній багатодітній родині, в якій крім сина, мама, Лобова Людмила Юріївна (фельдшер Шелюговской амбулаторії), виховує трьох неповнолітніх дочок.

Після закінчення школи, в 2010-2011 роках проходив строкову військову службу в Київському окремому полку Президента України на посадах стрілка і радіотелеграфіста. Після армії повернувся додому, працював охоронцем, допомагав мамі і сестрам.

Мобілізований в квітні 2014 року. Після короткотермінового навчання у складі бойового підрозділу 93-й бригади прибув на територію Донецької області для безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції.

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла по так званому «зеленому коридору» на дорозі на півночі с. Новокатеринівка. Дмитро знаходився в БМП-2, яке виходило спільно з танками і бойовими машинами 17-ї окремої танкової бригади.

10-го вересня 2014 року був знайдений пошуковою групою Місії «Евакуація-200» ( «Чорний тюльпан»). Впізнаний по тестах ДНК.

Загибель нашого земляка в Іловайському котлі 

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).