Петихачний Леонід Михайлович

Декілька слів від бойових товаришів про загиблого Броню:

- Когда выезжали из Иловайска, начался артобстрел, мины ложились рядом с машиной, Броня, чтобы поддержать ребят произнес: " это не по нам, все хорошо, все будут живы, все доедем!". Всегда поднимал боевой дух ребятам, поддерживал. Но когда было нужно, мог и на место поставить. (Скіф)

- С первых дней и до последнего прошел вместе с Броней этот путь. Познакомились еще в Петровцах, потом попали в один взвод. Воевали плечом к плечу, делились куском хлеба. До последней минуты Броня был на позитиве сам и заряжал этим других. До сих пор помню его смех... (Байкер)

- Поганого нічого не бачив, завжди підтримував. Він був командир взводу. Був з нами на всіх штурмах в Іловайську. Користувався авторітетом в однослуживців. Почали службу з Льонєю в батальйоні Крим, а потім перейшли в батальйон Золоті ворота, а з нього перейшли в батальйон Донбасс. Тарас з Льонєй повів за собою людей, всю групу. З Тарасом були «не разлей вода» і я разом з ними. Почали службу в Артьомовске, Льоня там проявив себе з хорошої сторони. (Вінниця)

Загинув під час прориву колони з оточення в Іловайську. Востаннє Леоніда бачили у смт Грабське (Амвросіївський район, Донецька область) 29 серпня 2014 року. Довгий час вважався зниклим без вісті. Після упізнання за результатами експертизи ДНК 29 січня 2015 року перепоховали у Чернівцях на Алеї слави Центрального міського кладовища.