Сивий Олександр Анатолійович

Дата народження: 03.01.1992
Дата загибелі: 29.08.2014
Звання: Рядовий міліції
Підрозділ: 1-й резервний батальйон Північного оперативно-територіального об’єднання НГУ
Місце проживання: Луцьк, Волинська область, Україна
Місце загибелі: Іловайськ, Донецька область, Україна
Сім'я: Батьки, сестра, наречена

Закінчив Луцький медичний коледж за спеціальністю "фельдшерська справа". В роту "Світязь" прийшов на посаду санінструктора, розуміючи, що його знання можуть знадобитися на війні.

Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Востаннє його бачили живим 29 серпня на армійському БМП. Вважався зниклим безвісті, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались в Луцьку. Похований у Боратині.

"Невідомі солдати" роти "Світязь" повернулися на Волинь у цинкових трунах - спогади про полеглих героїв роти "Світязь"

«Пригадую, коли у нас з’явилися перші поранені, важко було всім дивитися на муки хлопців. Коли Іщук помер на руках «Дока», він до мене підійшов, присівши навпочіпки, зі словами: «Куща» немає…». У безвихідній ситуації він зробив усе, що від нього залежало, але стан Володимира був надто тяжкий, - розповів правоохоронець. - Коли ми були в Іловайську, частина наших на чолі із командиром вирушила на укріп район, зі мною в садку, де ми дислокувалися, лишилося шестеро хлопців. Ближче до ранку почав працювати снайпер. Нас брали штурмом. Сепаратисти вигукували: «Укропы, сдавайтесь». Хлопці враз напружилися, в ту мить «Док» розрядив емоційну струну, несподівано заспівавши пісню «А лента за лентою набої подавай…». Ці слова звучали непафосно, а йшли з глибини душі. Ми підхопили цю пісню, настрій відразу змінився, тиша закінчилася, ми дали гідну відсіч ворогу. У ту мить я відкрив його ще одну світлу сторону. Боляче та прикро усвідомлювати, що він не з нами», - розповідав його побратим Ігор Дрючан. Залишився живим після іловайського котла, але зустрів смерть 29 серпня у «зеленому коридорі», коли разом із добровольчими батальйонами та військовими колоною покидав місце кривавої битви…»

Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Версія для друку

Написати родині Додати інформацію
Показати: