Шолуха Віктор Григорович

Закінчив СПТУ-21 Локачинського філіалу Волинської області за спеціальністю "тракторист-машиніст широкого профілю з вмінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника". Працював водієм у приватних структурах, водив маршрутку у Луцьку.

У "Світязі" Віктору не стали змінювати профіль. Шолуха, будучи на ти з технікою, сів за кермо ПАЗа, виділеного на потреби підрозділу.

Віктор цілком міг би залишитися живим, але доля розпорядилася по-іншому. Коли 30 бійців "Світязя" отримали наказ іти на зачистку в Іловайськ, Віктор ще з десятком міліціонерів підрозділу залишився на базі у Старобешівському районі. Але за якийсь час теж опинився в Іловайську. Його прикомандирували до столичного міліцейського спецпідрозділу - батальйону "Миротворець". З котла теж виходив з "Миротворцем".

Згодом на місці розстріляної колони українських військових знайшли ПАЗ, яким керував Віктор, але його самого в кабіні не було. Відтоді деякий час він вважався зниклим без вісті. Однак у жовтні його тіло впізнали за ДНК-експертизою серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО.

За трагічним збігом обставин, Віктор загинув у день свого 40-річчя.

"Невідомі солдати" роти "Світязь" повернулися на Волинь у цинкових трунах - спогади про полеглих героїв роти "Світязь"

Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).