Артемук Олександр Іванович

Народився Олександр Артемук 11 вересня 1977 року в Ковелі. Навчався майбутній воїн у Ковельській ЗОШ № 2, після закінчення школи навчався у Ковельському ПТУ № 5. Після закінчення ПТУ служив строкову службу в ЗСУ. Після закінчення строкової служби деякий час працював водієм, пізніше став приватним підприємцем. Під час подій Євромайдану неодноразово відвозив матеріальну та грошову допомогу майданівцям. Після оголошення в Україні мобілізації отримав повістку. Рідні та друзі Олександра відмовляли його від призову до війська, тим більше, що в сім'ї у нього було троє неповнолітніх дітей, але він відповів: «Якщо я не піду, ви ж самі мене поважати не будете». На службу потрапив до 51-ї механізованої бригади. Разом із підрозділом у травні 2014 року знаходився на бойовій позиції біля міста Волноваха.

Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блок-пост української армії був атакований проросійськими сепаратистами ДНР, які під'їхали до позицій української армії під виглядом інкасаторських машин та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, ПЗРК. У результаті обстрілу здетонував боєкомплект однієї із бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. Після загибелі побратимів, залишившись майже без боєприпасів Олександр відстрілювався до останнього патрону і загинув у цьому бою. Удома у загиблого воїна залишились вдова та троє дітей — двоє синів і дочка, якій на момент загибелі батька виповнилось лише 4 місяці. Похований Олександр Артемук на кладовищі у рідному місті Ковелі.

Указом Президента Украины № 311/2015 от 4 июня 2015 года, "за личное мужество и высокий профессионализм, проявленные в защите государственного суверенитета и территориальной целостности Украины, верность военной присяге", награжден медалью «Защитнику Отечества» (посмертно).