Прокопчук Володимир Іванович

Народився Володимир Прокопчук 2 березня 1991 року в Луцьку.

Навчався у Луцькій ЗОШ № 20. Після закінчення школи навчався у Луцькому педагогічному коледжі.

Захоплювався спортом, грав у аматорській команді села Буяни.

У 2011–2012 роках проходив строкову службу у збройних силах.

З початком російської збройної агресії був мобілізований до лав Збройних сил України.

Його батько, який воював в Афганістані, попросив, щоб у армію мобілізували його, а не сина, але йому відмовили. Проте син сказав, що у будь-якому випадку пішов би в армію добровольцем.

У Збройних силах служив у 51-ї механізованій бригаді.

Разом із підрозділом у травні 2014 року знаходився на бойовій позиції біля міста Волноваха.

Уранці 22 травня 2014 року блокпост української армії атакували проросійські сепаратисти ДНР, які під'їхали до позицій української армії під виглядом інкасаторських машин та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, ПЗРК. Під час обстрілу здетонував боєкомплект однієї з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.

У цьому бою Володимир Прокопчук отримав важкі поранення та помер у лікарні.

Удома у Володимира Прокопчука залишились батьки та молодший брат, одружитися Володимир не встиг, планував весілля на осінь.

Похований Володимир Прокопчук на центральній алеї кладовища «Гаразджа» у рідному Луцьку.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).