Демчук Вадим Володимирович

Народився Вадим Демчук 27 вересня 1975 року в Нововолинську. Навчався в місцевій ЗОШ № 8, після закінчення школи здобув професію машиніста електровоза у Нововолинському ПТУ № 1.

Після закінчення училища служив у лавах Національної гвардії України у роті спецпризначення. Після військової служби тривалий час працював на заробітках у Чехії та Словаччині.

З початком російської збройної агресії його батькам передали Вадимову повістку до військомату. Дізнавшись про це, Вадим повертається в Україну, де він був мобілізований до лав Збройних сил.

Після кількомісячної підготовки Вадим Демчук направлений сержантом до 80-ї окремої десантної бригади. Із 14 січня захищав новий термінал у Донецькому аеропорту.

Рота, в якій служив Вадим Демчук, під час боїв опинилась у повному оточенні, і сержант Демчук разом із своїми побратимами зумів вийти з оточення та прорватися до позицій українських військових.

20 січня, під час вибуху нового терміналу аеропорту, Вадим Демчук зник безвісти.

Тривалий час доля Вадима Демчука залишалась невідомою, були дані, що він потрапив у полон. Тіло Вадима Демчука спочатку було в руках сепаратистів, згодом його тіло як невідомого бійця було передане до Дніпропетровська. Лише в червні 2015 року полеглий герой був упізнаний за аналізом ДНК.

Після ідентифікації Вадим Демчук був урочисто перепохований у Нововолинську 8 липня 2015 року. Прощання із загиблим героєм відбувалось у Свято-Михайлівській церкві, попрощатись з воїном прийшло багато жителів міста та бойових побратимів Вадима.

Указом Президента України від 22 вересня 2015 року "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

16 жовтня 2015 року на будівлі Нововолинського ВПУ, де навчався Вадим Демчук, було встановлено меморіальну дошку на честь загиблого героя-«кіборга», вже четверту по рахунку з початку війни.