Доценко Анатолій Ігорович

Розвідник розвідувальної роти 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

Анатолій народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживав у м. Київ.

Окончів Національний аерокосмічний університет "Харківський авіаційний інститут". Працював на київському заводі "Авіант" ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова".

Був активним учасником Революції Гідності. Брав участь в найгарячіші дні. Казав, що хоче іншого нового життя для своєї родини і дочки. Не міг більше терпіти несправедливість.

Після початку війни Анатолій просився на фронт, але його все не призивали. Тоді він взяв на роботі відпустку і пішов в учебку як доброволець. Коли прийшов час їхати на фронт мобілізаційні документи не були готові і начальство змусило його звільнитися з заводу.

У листопаді 2014 року Анатолій виїхав на схід і відразу потрапив у зону аеропорту Донецька. У грудні 2014-го приїжджав останній раз ненадовго у відпустку.

Анатолій загинув у бою з бойовиками ДНР в аеропорту Донецька.

20 січня Анатолій не повинен був іти на завдання - у нього мав бути вихідний, але у когось із групи, яка вирушала до аеропорту не витримала психіка і не вистачало однієї людини, і Анатолій визвався добровольцем. Їхнім завданням було підкріплення і вивезення поранених, але на місці їх ждали бойовики - це була засідка. За словами побратима, командир сказав відступати, частина групи пішла за пораненими, а Анатолій їх прикривав, було чути постріли, а потім він затих, можливо закінчились набої.

Анатолій довго вважався зниклим без вісті. Пізніше впізнаний експертизою ДНК.

Похований на Центральному кладовищі м Кривий Ріг.

У Анатолія залишилися батьки, дружина Юлія і меленька донька Вікторія. 

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

20 січня 2016 р. нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).