Мусієнко Олег Петрович

Солдат,  90-й окремий аеромобільний батальйон, 81-а окрема аеромобільна бригада.

Після школи навчався на каменщика, штукатура.

Потім під час проходження строкової служби був направлений в Нагорний Кабрабах, де брав учать у бойових діях та отримав важке поранення ноги. Був комісований за місяць до закінчення служби.

Після одужання почав працювати в органах внутрішніх справ. 20 років віддав служінню в міліції. Нещодавно вийшов на пенсію.  

Із початком бойових дій на сході України вирішив, що поїде захищати Україну.  Мама і донька дуже умовляли його не йти, але він вирішив, кажучи "хто як не ми".

У серпні 2014 року мобілізований. 

До останнього не казав рідним, що є захисником донецького аеропорту.

Загинув у бою зі збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька.

Похований в Києві Берковецькому кладовищі  (діл. № 86, р. 4, м. 12).

Залишилися батьки, хвора дружина та донька, якій на момент загибелі батька було 17 років. Зараз вона навчається в педагогічному університеті та дуже сумує за татом.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).