Миронюк Андрій Миколайович

Народився в Умані, останні 13 років проживав у м. Маріуполь, працював на металургійному заводі. Хорунжий УНСО. Воював за територіальну цілісність Грузії, пройшов Абхазію, Осетію, Молдову і першу Чеченську війну. Свої спогади про ті події видав власною книжкою: Миронюк А. «kavkaz.ua» (видавництво «Зелений пес», 2004). Є декілька невиданих творів.

На фронт пішов добровольцем, воював близько 4 місяців.

Загинув від кулі снайпера на злітній смузі Донецького аеропорту, прориваючись на допомогу оборонцям нового терміналу.

27 січня воїна поховали на Старокримському кладовищі під Маріуполем.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

У м. Умань на честь Андрія Миронюка перейменовано провулок, де знаходиться його рідний будинок (колишня назва – «провулок Жовтневий»).