Пугач Ігор Володимирович

Ігор Пугач був мобілізований 11 квітня 2014 року в 51-шу Володимир-Волинську механізовану бригаду. 9 травня він був відправлений з рівненського полігону в Донецьку область, м. Красноармійськ. Потім відправлений в Луганську область, брав участь у визволені міст Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. На початку серпня був у відпустці, а вже 15 серпня повернувся на схід в Донецьку область в район Старобешева. В 20-х числах його підрозділ було переведено під Іловайськ, а саме в с. Дзеркальне, де 25 серпня з ним обірвався зв'язок.

Обставини загибелі Ігоря Пугача досі достеменно невідомі. Зі слів товаришів, 23-25 серпня відбувалися обстріли, 25 серпня група хлопців вирішила прориватись, але їх обстріляли та частину взяли в полон. Ігор вважався зниклим без вісті. В березні 2015 року він був упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня 2015 року перепохований в рідному селі.

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).