Моісеєнко Володимир Миколайович

Народився Володимир Миколайович 28 січня 1974 року в місті Ангарськ Іркутської області (РСФСР).

В 6-ти річному віці втратив матір. Після закінчення 9-ти класів був усиновлений сім'єю яка мешкала в селі Іржавець Ічнянського району Чернігівської області.

Згодом прийомні батьки залишили Володимира й за його опіку взявся односелець Дмитро Гадіч.

Перед службою в Збройних Силах України від військкомату у Прилуках вивчився на водія, потім була військова служба, а після демобілізації влаштувався на роботу до Гужівського залізничного переїзду. Згодом перейшов працювати охоронцем.

При проведенні першої хвилі мобілізації 19 березня 2014 року пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Проходив службу на посаді водія роти матеріально-технічного забезпечення 1-ої окремої гвардійської танкової бригади 8-го армійського корпусу.

30 липня 2014 року Володимир Миколайович разом з заступником командира 3-го танкового батальйону по роботі з особовим складом майором Деркачем Сергієм Павловичем автомобілем доставляв набої та продукти харчування на блокпост під Луганськом. Біля села Шишкове машина потрапила на замаскований фугас й підірвалась. В результаті вибуху здетонували боєприпаси, що перевозилися в машині. Володимир Миколайович і Сергій Павлович загинули миттєво.

Вдома у Володимира Миколайовича залишилися дружина та троє дітей. Молодший син в 2014 році пішов в перший клас без батька.

Поховали Володимира Миколайовича 2 серпня 2014 року в селі Іржавець Ічнянського району Чернігівської області.

Указом Президента України №708/2014 від 08.09.2014р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу" нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)