Саєнко Олександр Віталійович

Солдат 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир).

Після школи вступив до податкової академії та успішно закінчив її.

Хотів піти до армії, але за станом здоров'я його не призивали. Однак Олександр був наполегливим і домігся свого - пішов служити до лав української армії. Служба його йшла спокійно до тих пір, поки в країні не почалася війна. На той час його запросили в військову академію до Львова, але він відмовився і вирішив підписати контракт щоб піти захищати Батьківщину. Щоб не засмучувати своїх близьких, він нікому про це не сказав.

Після підписання контракту його перевели до легендарної 95-ї аеромобільної бригади міста Житомир. Пройшовши там підготовку він поїхав визволяти Славянськ від окупантів.

Після невеликої відпустки Олександр відправився на захист Донецького аеропорту.

Загинув у бойовому зіткненні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) Донецької області.

Залишилися батьки. Олександр був єдиною дитиною у сім'ї.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).