Нениця Анатолій Валерійович

Солдат, кулеметник розвідувальної роти 54-го окремого розвідувального батальйону.

Працював охоронцем та начальником караула в супермаркеті, потім на супроводі вагонів.

Захоплювався мотоциклами. Був одружений, ростив сина, чекали з дружиною на народження доньки.

Наприкінці зими 2016 року підписав контракт та після двох місяців підготовки у навчальному таборі вирушив на фронт. 19 серпня нагороджений відзнакою батальйону.

Загинув 10 жовтня 206 року під час виконання бойового завдання поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область) від вибуху 120-мм міни під час обстрілу важкої артилерії бойовиків.

Похований у Кам'янці.

Залишилися батьки у Кам'янці, дружина та двоє дітей в Зеленодольську, — син і донька, яка народилася за два тижні до смерті батька.

Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).