Денщиков Андрій Анатолійович

Солдат, номер обслуги-радіотелефоніст зенітно-ракетного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).

Призваний за мобілізацією 14 квітня 2014 року.

Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж с. Кутейникове та Осикове (Старобешівський район).

Перебував біля зенітної установки у кузові ЗИЛ-131 та був вбитий снайпером. Коли машину було підбито, бійці пересіли в іншу. Тіла вбитих Андрія Денщикова та Сергія Калініна залишилися в кузові та були підірвані бойовиками разом з машиною 31-го серпня.

Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. Перепохований 29 серпня 2015 року на Леваневському кладовищі Запоріжжя.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).