Лесняк Денис Ігорович

Майор, начальник ППО 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

У дитинстві мріяв стати скрипалем, навчався у музичній школі. Дуже любив книжки, читати навчився в чотири роки. В школі улюбленими предметами були фізика та історія. Ще зі школи гарно розбирався у різних механізмах, захоплювався радіотехнікою, комп’ютерами. В домі ремонт техніки був на ньому. 

Дуже любив тварин. На фронті, під Дебальцевим, у нього був фронтовий улюбленець – котик Рижик.

1997 року вступив до Харківського військового університету, вирішив стати професійним військовим, як дідусь, рідний дядько та брат.

Військову кар’єру почав командиром зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 128-ї окремої гірсько - піхотної бригади. Там і розпочав свою війну.

Пройшов бої під Дебальцевим у складі 128-ї ОГПБр, де служив командиром батареї ракетно-артилерійського дивізіону.

Денис був одним з офіцерів, які 2015 року «з нуля» створили 10-ту ОГШБр, в яку прийшов у званні майора на посаді начальника ППО. Бригада стала рідною для нього, він дуже переймався долею своїх хлопців та відчував за них відповідальність. 

Навесні 2016-го Денис Ігорович потрапив у ДТП, отримав відкритий перелом зі зміщенням, йому була проведена складна операція, під час якої вставили пластини на рік, тому чоловік мав всі підстави затриматися на мирній території, але він повернувся назад, до своїх побратимів. 

За матеріалами Яна Осоки 

Загинув під час бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою проросійських бойовиків в с. Єлизаветівка (Мар'їнський район) Донецької області.

Похований на Алеї Слави Розсошенського кладовища у Полтаві.

Він був справжнім лідером і професіоналом

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).