Казарін Владислав Васильович

Сапер 1-ї штурмової роти «Вовки» Добровольчого українського корпусу у складі 1-го батальйону 54-ї ОМБр.

Навчався у Донецькому національному університеті. Один з організаторів руху «Громадський актив Красноармійська».

Коли почалися бойові дії у 2014 році, у 19-річному віці пішов добровольцем на фронт.

Переходив у різні підрозділи, щоб завжди залишатись на передовій. Влада як свого бойового побратима згадують бійці «Дніпро-1», батальйону ОУН, 8-го батальйону «Аратта» ДУК ПС.

Воював у Пісках та Донецькому аеропорту, під Широкиним, на шахті «Бутівка» та на «світлодарській дузі».

Активно вів свої сторінки у Facebook та Twitter, робив багато фото з фронту. Щойно був зарахований на юридичний факультет Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, у майбутньому хотів поєднати цей фах із військовою кар'єрою.

Під час мінометного обстрілу, поблизу міста Дебальцеве (Донецька область), в районі Луганське — Логвинове, в результаті розриву 120-мм міни дістав поранення, що несумісні з життям, помер дорогою до лікарні.

Похований на Алеї Героїв Покровського кладовища.

ВЛАД КАЗАРІН. ХЛОПЕЦЬ, ЯКИЙ ШУКАВ БИТВУ. 

Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).