Півоваренко Павло Васильович

Полковник, виконувач обов'язків командира 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).

В радянські часи навчався у військовому училищі в Білорусі. Закінчив Харківське гвардійське вище командне танкове училище та Національний університет оборони України імені генерала Івана Черняхівського.

Командував танковими підрозділами від взводу до батальйону, був заступником командира 30-ї мехбригади, служив у Києві в штабі Оперативного командування.

Під час АТО був призначений командиром 51 ОМБр, брав участь у звільненні Сєвєродонецька і у бойових діях під Іловайськом.

Дружина Павла служить старшим солдатом в одній з військових частин у Києві.

Загинув під час прориву південної колони з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район), де бригада потрапила під сильний обстріл російських збройних формувань.

Довгий час вважався зниклим без вісті. Бійці бачили його востаннє, коли він роздавав їм пляшки із запалювальною сумішшю, щоб вони спалювали машини.

Наприкінці 2014 року ДНК-експертиза показала, що тіло командира поховане на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям, через 8 місяців повторна експертиза підтвердила ці дані.

22 липня 2016 року з Павлом Півоваренком попрощалися у Києві, офіцера перепоховали на Лук'янівському кладовищі.

На Лук’янівському кладовищі перепоховали героїчного командира 51-ї окремої механізованої бригади полковника Павла Півоваренка

"Комбриг не вийшов з бою". Як загинув командир 51-ої бригади

Полковника Павла Півоваренко поважали нормальні віськові

Півоваренко залишиться прикладом служіння Батьківщині для нас, живих.

Указом Президента України № 258/2016 від 17 червня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).