Хамраєв Рустам Шонійозович

За національністю узбек, громадянин України. Його батько — узбек, мати — українка.     В 1993-1994 роках служив в Прикордонних військах, в 1995-ому році – в Сухопутних військах Збройних сил України.                                                                                          

Один із найактивніших учасників Революції Гідності, Євромайдану. На Майдані був з самого його початку – з кінця листопада 2013 року. Вступив до Самооборони Майдану, боєць 14-ї сотні «Вільні люди», після того як «беркутівці» розбили цю сотню, і в ній майже нікого не залишилось – перейшов у 38-у сотню. В  під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах, ризикуючи життям, із-під куль снайперів діставав поранених та вбитих своїх побратимів, врятував двох медсестер, сам був поранений і отруєний газами. Отримав контузію. Незважаючи на поранення, у бою був до кінця, не залишивши ні барикади, ні своїх побратимів. Першу медичну допомогу отримав в Києві, згодом в Луцьку. Не пролікувавшись до кінця, в березні 2014 року знову повернувся на Майдан. Був волонтером в «МедАвтоМайдані Об'єднаному» («МАМО»), який допомагав постраждалим на Майдані і сім'ям загиблих, жив в наметовому містечку. Коли розпочалася збройна агресія проти України, Рустам на війну на Схід відправився добровольцем прямо з Майдану.

Ім'я луцького айдарівця  Рустама Хамраєва, Героя Майдану, Героя АТО, без сумніву увійшло в історію України. Він – гордість української армії.

Син загиблиго воїна Алішер Хамраєв після загибелі батька став курсантом військового училища. 

Також у солдата залишилися батьки - Антоніна та Шонійяз Хамраєви. 

Рустам Хамраєв героїчно загинув 17 червня 2014 року під час бою в селищі Металіст під Луганськом.                                                                                                                                  

17 червня 2014 року передовий загін батальйону, де служив Рустам, отримав наказ висуватися у район селища Металіст і визволити Металіст від терористів (Металіст — це, фактично, Луганськ, околиця його). Ранком того самого дня потрапила в засідку і була полонена група «айдарівців» і десантників з 80-ї аеромобільної бригади. Тож комбат «Айдару» відібрав і скерував найбільш досвідчених бійців, щоб визволити селище Металіст від бойовиків і звільнити наших бійців. Дорогою бійці потрапили у засідку та вступили у бій проти добре озброєних терористів з важким стрілецьким озброєнням та бронемашинами.

Рустам залишився прикривати бійців свого підрозділу, стримував наступ терористів, самотужки утримував позицію, але сили були занадто нерівні: у терористів танки, БМП, БТР і важке стрілецьке озброєння, в українських воїнів — автомати і кулемети. Під шквальним вогнем терористів, солдат Рустам Хамраєв до останнього прикривав бійців, надав їм можливість перегрупуватися і забезпечив їх відхід у безпечне місце. Він врятував їх ціною свого життя. І смерть свою він зустрів у тому бою достойно, як Герой, принявши основний удар на себе.

Рустам був розстріляний з крупнокаліберного кулемета з танка — розривні кулі розтрощили бійцю голову, тулуб і ногу — смерть була миттєвою. Він до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, даній Україні і українському народові 26 грудня 1993 року (про це він завжди пам'ятав і дуже гордився тим, що давав присягу на вірність Україні).

Останній запис в блокноті Рустама: «Отримав автомат «АКС-74», 4 магазини». І трохи нижче: «Стояти на смерть! Україна понад усе!!!».                                                                       

Він дотримав слова.

Син загиблиго воїна Алішер Хамраєв після загибелі батька став курсантом військового училища. 

Також у солдата залишилися батьки - Антоніна та Шонійяз Хамраєви. 

"Стояти на смерть. Україна понад усе"

Рустам Хамраєв

«Рустам повернувся у свою школу. В граніті», - мама загиблого бійця

Шість останніх слів Рустама Хамраєва

Указом Президента України №640/2014 від 08.08.2014р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу" нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).