Кантор Ігор Володимирович

Народився Ігор Кантор 11 січня 1987 року в селі Грибовиця Іваничівського району. Навчався майбутній воїн у місцевій школі, після закінчення школи здобув освіту підземного електрослюсаря у Нововолинському вищому професійному училищі. З 2006 по 2007 рр. служив у повітряно-десантних військах України. Після служби працював підземним електрослюсарем на Нововолинській шахті №5. Одружившись у 2011 р. проживав з дружиною у місті Нововолинську та працював на заводі «Кроноспан УА» оператором автоматичних та напівавтоматичних верстатів та установок. Захоплювався риболовлею. Ігор був люблячим чоловіком, добрим сином, хорошим братом та щирим другом. 8 квітня 2014 р. призваний до Збройних Сил України за мобілізацією, служив у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії

14 липня 2014 року у Свердловському районі Луганської області підрозділ бригади прийняв бій з терористичними угруповуваннями. Бій відбувся вночі, військовики бригади дали гідну відсіч терористам. Після завершення бою почали відхід із Черемшиного, але терористи пострілом ПТРК уразили САУ 2С1. Тоді загинуло троє українських військових, у тому числі Ігор Кантор. Ігор не встиг скористуватися бронежилетом, який йому купили, але не встигли передати односельці. Похований Ігор Кантор на кладовищі у рідному селі Грибовиця. Похований Ігор Кантор на кладовищі у рідному селі Грибовиця.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).