Матусевич Віталій Олегович

Сержант, командир бойової машини 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).

Віталій старший син у багатодітній родині. Служив строкову службу в ВДВ, займався парашутним спортом. Як резервіст брав участь кожні пів року в навчаннях десантників.

Після строкової служби в армії працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Закінчив Криворізький політехнічний коледж. Поступив до ВНЗ та готувався до захисту диплому.

Поїхав на схід України захищати країну в самому початку російської агресії ще до офіційного призову.

Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій украънських військових та атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.

Віталій добровільно зголосився очолювати колону, вважаючи, що його побратими, які мають свої сім'ї повинні мати більше шансів вижити.

Похований в Кривому Розі на Центральному кладовищі.

Указом Президента України №873/2014 від 14.11.2014р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу" нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)

Розпорядженням голови обласної Дніпропетровської державної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3-16 вулицю XXII Партз’їзду Дзержинського району м. Кривий Ріг переіменовано на вулицю Віталія Матусевича.