Борисенко Олександр Олегович

1 березня 2014 року о 20:00 2014 року батальйон був піднятий за тривогою. 5 березня було направлено посилення для охорони частини ППО під містом Киевом, Борисенко входив у склад цієї групи. 8 березня підрозділ прибув на Тучинський полігон для злагодження. 15 березня о 23:00 батальйон прибув адміністративний кордон з АР Крим. В момент початку АТО 1 Батальйонна тактична група 30 ОМБР займала оборону кордону з АР Крим, майже половина військовослужбовців 2МР добровільно написала рапорти на переведення в 2 мех. батальйон, Олександр Борисенко теж належав до цієї групи. 3 липня 2014 року керівництво бригади задовольнило частину цих рапортів і Борисенко ще з 7 такими ж військовослужбовцями убули у відрядження в 2 мех.бат. І вже через кілька днів рота в якій він знаходився потрапила в засідку неподалік Волновахи. Через деякий час підрозділ був направлений для відновлення боєздатності в район Металіста, потім для зачистки села Червона поляна. 12 серпня у складі підрозділу брав участь в операції по деблокації 1мех батальйону який на той час опинився в оточенні під селищем Міусинск. Операція закінчилась успіхом і обидва підрозділи вийшли в район села Червона поляна. Наступного дня взвод в якому був Борисенко був направлений на блокпост в районі цього населенного пункту. На цьому шляхи обох батальйонів розійшлись так як 1 бат. тримав оборону на Донецькому напрямку а 2 бат. ділянку з боку кордону з РФ. Останній бій відбувся в районі заводу міста Лутугіне, Луганської обл. Взвод Борисенка тримав оборону на блокпості, якому була поставлена задача триматись поки підрозділи 1 батальйону, артилерія, частини які утримували Луганський аеропорт не вийшли на напрямок Щастя.

Взвод бойову задачу виконав, проте через те, що вчасно не було отримано наказ про відступ- блокпост був знищений атакуючими військами РФ. 1 військовослужбовець і пес вийшли цілими з усього відділення в якому був Борисенко, 1 потрапив в полон, 1 було поранено, 4 загинуло. Борисенко беспосередньо в тому бою за словами очевидців отримав поранення в руку і ногу, і потрапив до польвого мед.пункту, але після арт.обстрілу був ще раз поранений і 1го вересня через осколочне важке пораненя помер у Лутугінській ЦРБ під час операції.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).