Козак Віталій Михайлович

Сержант, старший розвідник-радіотелеграфіст розвідувального взводу 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське, Дніпропетровська область).

В 2000-2001 рр. проходив строкову службу в Збройних Силах України, в воєнній частині м. Івано - Франківськ водієм і командиром відділення.

В 2002 р. закінчив Івано - Франківський приватний інститут права, економіки та будівництва за спеціальністю "правознавство". В 2004 році закінчив Міжнародний науково-технічний університет у Києві та здобув повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство"( 2004 р.)

З 2004 по 2009 рік працював Тлумацькому РВ УМВС на посадах оперуповноваженого сектору карного розшуку, обліковця, інспектора-програміста. За час служби отримував винагороди і подяку за доблесне несення служби.

Останнє місце роботи Віталія - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тлумацького району.

Віталій був людиною з широким кругозором, любив походи в гори. Та найбільше він захоплювався бджолярством, любов до якого привив йому батько.

Активний учасник Революції Гідності.

На фронт пішов добровольцем у лютому 2015 року.

Загинув Віталій у районі сіл Авдіївка — Опитне (Ясинуватський район) Донецької області від кулі снайпера, під час виконання бойового завдання.

Спогади друга та бойового товариша, Євгена: "Це була людина про яких кажуть: "з ним можна піти в розвідку". Я завжди міг розраховувати на його підтримку та дружню пораду. Між собою ми називали Віталіка Каспер, як добре чудовисько з мультика. І справді, він ніколи не був здатен на підлість, грубість чи хамство. Я радий, що мав за щастя з ним дружити." 

Залишилися батьки Михайло Іванович та Орися Михайлівна, син Олександр.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).