Демчук Василь Гервасієвич

Командир БМП 8 роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Виріс у багатодітній родині, у 10-річному віці став напівсиротою, залишившись без матері, виховувався батьком, братами та сестрами. Закінчив Колківське СПТУ, здобув професію тракториста. Строкову службу проходив у танкових військах. Останнім часом жив у старшого брата в селі Забороль (Луцький район), займався будівництвом і ремонтом квартир у Луцьку. Мобілізований у серпні 2014 року, проходив підготовку у Старичах та на Миколаївському полігоні, обороняв адміністративний кордон з Кримом. Після відпустки у січні 2015 року був направлений під Маріуполь, а потім на оборону дебальцівського плацдарму. Залишилися батько, брати, сестри, племінники та кохана жінка, з якою Василь планував одружитися після демобілізації.

Дві машини бригади, які виїхали з Дебальцевого за боєприпасами, попали під обстріл поблизу села Логвинове на трасі між містами Дебальцеве і Артемівськ (Донецька область). Василь був захоплений у полон і розстріляний російськими бойовиками. Похований у квітні в селі Матейки.

Після жорстоких тортур бійця з Волині стратили в полоні

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).