Римар Ігор Миколайович

Народився 16 квітня 1987 року в с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області. Виріс без батька, виховували хлопця мама та бабуся. Проживав у с. Ріпинці Бучацького району.

Із початком війни Ігор відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією.

Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька.

У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли йому довелось чекати близько семи годин, перш ніж побратими змогли вивезти пораненого з аеропорту до шпиталю, спочатку в Артемівськ, а потім — до Харківського військового госпіталю. Будучи беззбройними, під прицілом терористів, Ігоря 1,5 км виносили Петро Полицяк з побратимом Іваном. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції.

Помер 27 січня 2015 у Київському військовому клінічному центрі. Поховали Героя на цвинтарі у східній частині с. Трибухівці. Залишилися мати і дружина Леся, з якою прожив тільки 2 роки і 4 місяці. Більше 200 тисяч грн. зібраних коштів на лікування Ігоря дружина після похорону передала для поранених хлопців.

Указом Президента України від 13 травня 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«За службу Україні», відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації.