Фурик Роман Степанович

Роман народився в робітничій родині. Навчався в коломиській школі №1, по закінченні якої в 1981 році був призваний до лав армії. Відслуживши, подався на роботу на коломийський завод «Сільмаш», заочно вчився на історичному факультеті Чернівецького університету.

З 1985-го року Роман розпочав службу у Коломийському відділі міліції, в інспекції у справах неповнолітніх, а з 90-их років перейшов у відділ по боротьбі з організованою злочинністю. Вже будучи на пенсії, пройшов Євромайдан, де отримав поранення в обличчя від вибуху гранати.

Пішов на фронт добровольцем у лавах Нацгвардії з самого початку бойових дій. Був під Слов'янськом на перших блок-постах. У жовтні отримав іменний годинник від голови Верховної Ради України на знак подяки за сумлінну службу.

Роман все життя захоплювався мотоциклами. Окрім того, що їздив сам, він судив міжнародні та всеукраїнські змагання, мав звання судді першої категорії. Майстрував мініатюрні моделі мотоциклів. Також Роман мав чорний пояс із карате, тренував хлопців у міліції. А згодом на війні його позивний був Сенсей – Учитель.

9 січня близько 12-30, під час виконання бойового завдання в зоні АТО, на околиці селища Станиця Луганська патруль бійців Нацгвардії потрапив у засідку, вчинену незаконним збройним формуванням. Під час бойового зіткнення атаку вдалося відбити, але в ході бою загинуло двоє та поранено 14 військовослужбовців.

Поховали Романа 13 січня в Коломиї.

«Сьогодні Степана – сьогодні ніхто не загине»

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).