Андруник Петро Петрович

Петро закінчив Кам'янець-Подільське ПТУ № 26 за фахом монтажника сантехсистем. З 18 років захоплювався мисливством. Займався підприємницькою діяльністю — спочатку в Кам'янці-Подільському, потім у Мельниці-Подільській. Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем у вересні.

Командир батальйону підполковник Віктор Волинець:

"Петро в армії не служив, в АТО пішов добровольцем. Взимку він був на Майдані, тому не міг закрити очі на те, що відбувається зараз на Сході України. У моєму батальйоні був водієм. Я про нього нічого, окрім позитивних відгуків, не чув. Та й сам не маю чим дорікнути. Таких би хлопців побільше!..

1 січня він мав розписатися із коханою дівчиною. А у травні планували зробити весілля. Вони познайомилися тут, на Сході, дівчина працює на "швидкій" медсестрою. Незабаром, 3-7 січня, бійцям батальйону обіцяли ротацію, і під час відпустки Петро планував познайомити дружину зі своїми батьками. Але бачите, як склалося..."

Близько 9:00 під час доставки паливно-мастильних матеріалів військовий автомобіль КрАЗ підірвався на фугасі направленої дії на трасі «Бахмутка» в районі Новотошківське — Оріхове (Попаснянський район) Луганської області. Петро загинув, ще один боєць отримав тяжкі поранення.

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).