Прончук Тарас Вікторович

Старший матрос, кулеметник 2-ї роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї ОБрМП.

2015 року закінчив Рівненський технічний коледж Національного університету водного господарства та природокористування за фахом електрогазозварювальника.

Рідні згадують Тараса як людину з сильним характером, який знаходив вихід з будь-якої складної ситуації, майстра на всі руки, людину, з якою з'являлось відчуття захищенності.

Призваний до війська у листопаді 2015 року, у подальшому підписав контракт.

Загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання між селом Водяне (Волноваський район) та окупованою Саханкою (Донецька область).

Після прощання у Рівному похований в с. Хотин.

Останнє у його житті листування зі своєю дівчиною завершилося так: "Не має значення те, що я молодий. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні з мирним небом. Якщо моя доля - тут полягти, значить, так і буде, якщо ні - я повернусь і ми будемо жити разом у країні, де немає війни".  19 кроків до безсмертя

 Вічна пам'ять нашому бойовому побратиму

На Рівненщині попрощалися з загиблим біля Маріуполя військовим Тарасом Прончуком

Рівненщина прощалася з Героєм - 19-річним Тарасом Прончуком

 

 

Медаль "За жертовність та любов до України" - відзнака Української православної церкви Київського патріархату.

«Доблесть і честь» - відзнака Міністерства оборони України.

"За оборону Маріуполя" -  відзнака командувача військ Оперативного командування «Південь».