Яровий Микита Ярославович

Командир 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Микита Яровой народився у селищі міського типу Меліоративне на Дніпропетровщині. Його батько був українцем, а мати — кореянка. Мати Микити хореограф, і він також мав творчі таланти — співав, грав на гітарі, брав участь у шкільних танцях.

Закінчив Новомосковський колегіум №11. Коли навчався у 9 класі, вирішив стати військовим, тож вступив до Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив за прискореним курсом у лютому 2016 року.

Вже у квітні 2016-го 21-річний лейтенант вирушив на фронт. Наймолодший командир роти 54-] ОМБр Микита Яровой ніс службу на одній з найнебезпечніших ділянок фронту, «Світлодарській дузі», в районі між смт.Луганське та окупованим містом Дебальцеве. Командував взводно-опорним пунктом (ВОП) на передовій лінії оборони.

Загинув 18 грудня 2016 року на "Світлодарській дузі" в Донецькій області від кулі снайпера.

Починаючи з 5:50, в районі «Світлодарської дуги», після тривалої артилерійської підготовки із застосуванням мінометів та ствольної артилерії, бойовики та російські військові формування намагалися вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій та здійснити обхідний маневр в напрямку смт.Луганське. Відбиваючи атаки противника, українські воїни здійснили контратаку і зайняли дві нові позиції поблизу окупованого села Калинівка.

«Шайтан» загинув від кулі снайпера, коли повертався зі своєю групою від позицій противника поблизу Калинівки, біля лісу. Через обстріли його не змогли витягти з поля бою.

Пізніше стало відомо, що тіла «Шайтана» і його побратима «Ефи» (Андрія Байбуза) потрапили до бойовиків. 25 грудня в місті Щастя тіла двох загиблих українських військовослужбовців були передані представникам Міноборони у присутності СММ ОБСЄ, в обмін на тіла чотирьох бойовиків «ЛНР».

Крім Микити, в цьому бою загинули ще 8 військових.

Завдяки проявленим мужності та героїзму командира Микити Ярового групою, яку він очолював, було виконане поставлене завдання щодо знищення ворожої ДРГ та недопущення виходу резервів незаконних збройних формувань.

Микиту Ярового поховали на батьківщині у селищі Меліоративному на Дніпропетровщині. Залишилися мати, Людмила Володимирівна, молодший брат та вагітна наречена. Микита не встиг одружитись, вінчання було призначене на 20 січня 2017 року у львівському Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.

Вічна пам'ять українському Герою лейтенанту Микиті Яровому

Йому був лише 21 рік

"Він збирався обвінчатись" - побратими згадали про загиблого бійця на Світлодарській дузі

Указом Президента України № 581/2016 від 30 грудня 2016 року, "за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", присвоєно звання «Герой України» (посмертно).