Лукаш Олександр Анатолійович

Сержант, командир зенітно-ракетної самохідної установки 4-го відділення зенітно-артилерійського взводу 92-ї окремої механізованої бригади.

Закінчив Гадяцьке професійне училище за фахом тракториста-меліоратора.

У 1983—1985 роках служив строкову в «Десні» у 300-му навчальному танковому полку інструктором, готував водіїв танків, яких потім одразу відправляли до Афганістану.

Після армії почав працювати у локомотивному депо «Полтава», їздив на пасажирських і товарних составах спочатку помічником машиніста, згодом машиністом тепловозу. У кінці 80-х років бригада машиністів потягу «Київ-Полтава» запобігла великій залізничній аварії, тоді з колії зійшов лише тепловоз та декілька вагонів, обійшлося без жертв, Олександра нагородили державною грошовою винагородою.

Мобілізований 9 серпня 2014 року, служив у складі 16-го ОМПБ «Полтава» на кордоні з Придністров'ям, в грудні потрапив до зони АТО, служив у Щасті, Сватово, Зайцевому.

Після демобілізації повернувся додому, але вже в лютому 2016 підписав контракт на подальшу службу.

Загинув в результаті мінометного обстрілу в районі міста Красногорівка (Донецька область).

Міна пробила колоди у бліндажі і розірвалася всередині. Олександр дістав поранення грудної клітки, осколками пробило легені. Його оперативно довезли до шпиталю, але лікарям не вдалося врятувати життя воїна.

Похований на Алеї Слави центрального міського кладовища Полтави

Залишилися батько, сестра, дружина, син, донька та онука.

Загиблий Олександр Лукаш пішов добровольцем на війну, а згодом пішов служити на контракт

Від чого плаче небо

У Полтаві попрощалися із бійцем 92-ї ОМБр