Петрушов Олександр Валентинович

Військову службу почав 1988 року в Афганістані (Кандагар), далі служив на острові Ітуруп.

Повернувся до Дніпропетровська, випускник 1993 року Національного гірничого університету, здобув спеціальність на електротехнічному факультеті. 10 років працював електриком, потім став приватним підприємцем.

З квітня 2014-го — доброволець, брав участь у багатьох боях. У травні — серпні був командиром розвідувально-штурмової групи, брав участь у штурмі та визволенні Карлівки, Авдіївки, околиць Донецька. В кінці літа був поданий до нагороди.

Вдень 12 серпня автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блокпосту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і два брати Мартинових Олег та Андрій. 

Тоді ж загинули Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Димінський Леонід Денисович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.

Похований на кладовищі у дніпровському районі Діївка.

Лишились дружина Ольга Олександрівна, син Олег.

Під Донецьком героїчно загинув випускник Національного гірничого університету

Медаль «За бойові заслуги»,

Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»

Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Медаль «Захиснику Вітчизни»

Нагрудний знак «Воїну–інтернаціоналісту»

«20 років виводу військ з Афганістану»

«25 років виводу військ з Афганістану».