Личак Микола Анатолійович

У 1982 - 1984 рр. брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі десантно-штурмової бригади 40-ї армії ЗС СРСР, був двічі поранений, нагороджений орденами та медалями. 1986-го брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Служив у міліції (зокрема, у спецназі МВС), та в Управлінні державної охорони, потому працював начальником служби безпеки підприємства "Київ-млин". Брав активну участь у громадському житті, очолював Ірпенську міську організацію Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Активний учасник подій Революції Гідності у столиці України.

Микола Личак та його земляк, Олександр Давидчук за віком не могли бути призвані до війська. І вони поїхали на схід відвезти гуманітарну допомогу. Олександр та Микола, які у 80-ті пройшли війну в Афганістані і залишилися живими, потрапивши в Зону АТО і побачивши на власні очі, що там відбувається, обидва вирішили, що їхнє місце саме тут, в епіцентрі подій. І написавши рапорти на ім’я командира батальйону «Айдар», вони залишились на війні.

Загинув Микола разом із товаришем Олександром Давидчуком 27 липня 2014 року під час проведення операцій під Луганськом (Лутугине, Успенка та Георгіївка), потрапивши під шквальний артобстріл бойовиків ЛНР та російських військових підрозділів. 30 липня у місті Ірпінь загиблих захисників прийшли провести в останню путь сотні небайдужих людей.

 Загинули наші земляки з “Айдару”

Пішли на війну добровольцями. Вижили в афганському пеклі, а загинули в ході Антитерористичної операції

ДВА ТОВАРИША — ДВІ ВІЙНИ

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).