Смирнов Юрій Миколайович

Випускник Миколаївського філіалу Київського Національного Університету культури і мистецтв.

Навесні 2014 року, одразу після оголошення часткової мобілізації, Юрій, не чекаючи повістки, пішов до військового комісаріату, зголосився добровольцем і був призваний за мобілізацією до лав миколаївської військової частини Національної гвардії. Він вирізнявся серед товарішів знанням військової справи, активно набував нових навичок, цікавлячись усім навколо, і згодом одним із перших зголосився вирушити у район АТО.

Побратими розповідають про нього: "Він слухати нічого не хотів про небезпеку, казав, що має бути там, на передовій, особисто захищати Батьківщину". "Ніколи не відмовляв у допомозі, готовий був знехтувати собою, але товаришами - ніколи, для них Юра ладен був віддати останнє...". За вміння орієнтуватися на місцевості, витривалість у тривалих переходах та за те, що першим зголошувался йти у розвідку, отримав у підрозділі призвісько "Сталкер".

24 серпня 2014 року колона підрозділу Національної гвардії, рухаючись заданим маршрутом, потрапила у засідку терористів. Смирнов зорієнтувався одним із перших, зайняв позицію та відкрив вогонь у відповідь, цим самим прикривши перегрупування підрозділу. Сили терористів переважали вдвічі, але вояки до останньої миті продовжували стримувати ворога, іврешті напад бойовиків було відбито. Після бою товариші знайшли обгоріле тіло Юрія Смирнова.

Похований в Миколаєві на Мішковському кладовищі.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).