Шкарівський Сергій Олександрович

Закінчив Київський політехнічний інститут, здобувши на військовій кафедрі звання офіцера запасу. Протягом тривалого часу працював інженером в одній із лабораторій Чорнобильської АЕС. Захоплювався авіаспортом - був членом клубу дельтапланерістів КПІ "Альтаїр", організував авіаспортивний клуб з молодих працівників ЧАЕС. Згодом переїхав до м. Ірпеня, що на Київщині, здобув другу вищу освіту в одній із київських бізнес-шкіл. Обійняв посаду голови правління відкритого акціонерного товариства «Ірпінське АТП», 2005 р. увійшов до складу Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України. Побудував власний будинок і виплекав біля нього затишний садок, пізнав радість батьківства, виростивши двох доньок, захоплювався мисливством і подорожами, грав на кількох музичних інструментах.

Брав участь у подіях Революції Гідності, зокрема, відстоював барикаду на вулиці Михайлівській. Згодом став до лав військового резерву Національної гвардії України, очоливши взвод резервного батальйону спецпризначення "Донбас", отримавши позивний "Шульц".

Напередодні загибелі в інтерв’ю на передовій, Сергій зазначив: "Наших бьют - надо защищать. Бьют ни за что. Это еще с детства, знаете, если наших бьют - надо подписываться. Это без сомнения наши. Половина ребят из Донбасса - их выгнали из дома. Это для меня как на Майдане - для меня это было так же. У меня было ощущение, что на Майдане наши – а за ним не наши. В такой ситуации сидеть возле телевизора – очень сложно. Мне не страшно. Я знаю способ, как перестать бояться. Когда начинаешь думать о себе или о близких - становится страшно. Когда думаешь про погибших или пострадавших ребят - тогда не страшно, скорее озлобленность появляется..." За словами дружини Сергія, журналістки Михайлини Скорик, у день своєї смерті він вперше за два місяці боїв одягнув на вимогу товаришів бронежилет, але постріл снайпера в його шию виявився смертельним.

19 серпня Сергій виконував службово-бойове завдання на блокпосту біля м. Іловайськ Донецької області. Близько 18:00 почався наступ сепаратистів, які протягом 30 хвилин обстрілювали блокпост з гранатометів, після чого намагалися його захопити. Разом з товаришами Сергій, незважаючи на отримані під час бою осколкові поранення, вів вогонь із стрілецької зброї по ворогу, допомагав евакуювати поранених, але отримав чергове поранення, від якого загинув.

Указом Президента України № 754/2014 від 6 жовтня 2014 року "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).