Олефіренко Юрій Борисович

Юрій Борисович Олефіренко закінчив факультет спецназу Рязанського училища ВДВ СРСР і був направлений в саму бойову частину - "кабульського роту". Це була 459-а окрема рота спеціального призначення, перший штатний підрозділ спецназу 40-ї армії в Афганістані. Юрій добровільно попросив продовжити йому відрядження і відвоював в Афганістані повних чотири роки, за бойові операції нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю "За відвагу". Видатні інтелектуальні здібності дозволили йому під час війни, в ході постійних активних бойових дій, досконало вивчити фарсі. Олефіренко легко опанував складну мову, читав вірші і співав пісні, спілкувався з місцевими жителями як своя людина.

В Україні всю свою військову кар'єру Юрій Борисович також прослужив у частинах спецназу, у Кіровограді та в Очакові. Багато сил віддав 17-й бригаді, що була переформована в 73-й морськоий центр спеціального призначення. Юрію Олефіренко довелося повернутися в Афган ще раз. У 2007-му протягом року він працював у складі місії української військової розвідки, невеликого підрозділу, який брав участь в операціях НАТО в складі литовського контингенту.

На початку війни з Росією Юрій Борисович перебував на пенсії, але він не міг залишитися осторонь у важкий для Батьківщини час. Олефіренко добровільно з'явився до військкомату і отримав призначення на посаду командира 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області. Він сформував батальйон і зробив усе, щоб перетворити добровольців і мобілізованих в боєздатну військову частину.

Під час розвідувальної операції підрозділ Юрія виявив та передав координати вогневих точок противника, завдяки чому українська артилерія зупинила обстріл російськими збройними формуваннями мирних мешканців Павлополя. Автомобіль групи Олефіренка потрапив під мінометний обстріл бойовиків у районі Гранітне - Миколаївка в 40 км від Маріуполя. Юрій отримав важкі поранення, прикривши собою трьох бійців. Помер по дорозі до лікарні. Поранення отримали ще 4 бійці.

Похований на Рівнянському кладовищі Кіровограда в секторі почесних поховань.

Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).