Брановицький Ігор Євгенович

Кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАеМБр.

Закінчив Київський технікум електронних приладів. 

Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі.

Учасник Революції Гідності.

Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО.

20 січня 2015 року під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу і повернувся назад, де був захоплений у полон. Наступного дня, після тортурів, був застрелений на очах у свідків громадянином РФ Арсенієм Павловим, більш відомим як Моторола.

У березні 2015 ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька. Поховання відбулось 3 квітня на міському Берковецькому цвинтарі (ділянка 86, ряд 11, місце 3).

Прощання з Ігорем Брановицьким

Інтерв'ю з мамою Ігоря Брановицького

2016 року на честь Ігоря Брановицького названо вулицю Брановицького у Києві

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Указом Президента України № 349/2016 від 23 серпня 2016 року, за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі , присвоєно звання «Герой України» (посмертно).