Матвієнко Микола Миколайович

Матвієнко Микола Миколайович народився 25 листопада 1975 року на Київщині. Після проходження строкової військової служби у Збройних силах України Микола деякий час працював у органах внутрішніх справ на посаді помічника дільничного інспектора міліції. Кар’єра правоохоронця у нього «не склалася» через конфлікт із керівництвом, але він зберіг добрі стосунки з колишніми колегами, яким він запам’ятався як принципова й порядна людина. Працював в одній з охоронних фірм.

Після Революції Гідності уклав контракт про проходження служби в військовому резерві НГУ. Опанувавши автоматичний станковий гранатомет АГС-17, став одним із найкращих стрільців із цієї зброї, здатним вражати ціль «на око», першою ж короткою чергою. Завдяки цьому особливому «таланту», боєць із позивним «Дядя Коля» відзначився, мужньо відбиваючи атаки бойовиків ДНР на блокпостах під Слов’янськом та Дебальцевим. Одного разу він розгромив цілий ворожий підрозділ, знищивши колону з кількох автомобілів.

«Він був патріот, скромна людина, яка неухильно прагнула справедливості», – говорили про нього люди під час поховання на батьківщині, де в нього залишилися старенькі батьки та наречена, з якою вони планували одружитися після його повернення зі Сходу.

Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве - Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії, серед них і Микола Матвієнко.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).