Яков’як Віктор Петрович

Віктор був четвертим з п'яти дітей в родині. Закінчив Івано-Франківський професійний будівельний ліцей за спеціальністю "столяр". У 2007-2008 роках служив у Збройних силах України. Через рік після демобілізації став міліціонером спецпідрозділу "Беркут". Захоплювався легкою атлетикою. Збирався створити свою родину після закінчення війни.

Я йому казав: "Вітя, не їдь туди". А він мені: "Вася, ти хочеш, щоб "зелені чоловічки" були на Франківщині?"

Загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий.

Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ: генерал-майора Сергея Кульчицького, полковника Сергія Бульдовича, майора Віталія Куриловича, капітана Сергія Кравченка, прапорщиків Валентина Білошкурского и Віктора Липського, и шістьох робітників спеціальної роти міліції УВС України в Івано-Франківскій області: старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і Василя Семанюка, старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка, прапорщика міліції Володимира Лисенчука, старшини міліції Петра Остапюка, старшого сержанта міліції Віктора Яков'яка.

1 червня біля будівлі обласного УМВС відправили панахиду за загиблими. 2 червня Віктор Яков'як похований на кладовищі рідного села.

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу" нагороджений орденом "За мужність" I ступеня (посмертно).