Петрученко Микола Вікторович

Народився 28 грудня 1977 року у м. Києві у звичайній робітничій сім’ї. Мама Миколи працювала водієм трамвая, тато – на Дарницькому вагоноремонтному заводі. У 1985 році Микола Петрученко вступив до 1-го класу середньої загальноосвітньої школи №103 і навчався в ній 8 років. Був дисциплінованим учнем, який сумлінно ставився до виконання своїх учнівських обов’язків. Товаришував із однокласниками, брав активну участь у житті класу та школи. Піклувався про молодшого брата Віталія, дбав про старшого – Руслана. Після отримання неповної середньої загальної освіти, у 1993 році вступив до Київського професійного ліцею транспорту (на той час – ПТУ №9 міста Києва), після закінчення якого отримав професію механіка зварювальних робіт.

У 1996 році Микола був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у Криму у загоні спеціального призначення. Після закінчення служби, повернувшись додому, одружився, вступив на роботу до охоронного підприємства, працював як охоронцем, так і керівником охоронної служби. Від першого шлюбу мав дочку Яну, яку дуже любив, піклувався про неї, виявляв справжню батьківську турботу. Його любові вистачало і на виховання сина дружини, і на увагу до похресників.

22 серпня 2014 року Микола Петрученко, у зв’язку з подіями на сході України, був мобілізований, пройшов військову підготовку з підвищення кваліфікації в 95-ій Житомирській аеромобільній бригаді. Воював у зоні проведення Антитерористичної операції у 90-му окремому десантному батальйоні «Житомир», у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади, старшиною розвідки.

Із середини листопада військовослужбовець тримав оборону неподалік Донецького летовища. Восьмого грудня Микола Петрученко, разом із п’ятьма побратимами, прикривав «кіборгів», які утримували аеропорт. Але вогневу групу десантників бойовики накрили «Градами» і мінометами. Загинув Микола Вікторович Петрученко 08.12.2014 року, захищаючи територіальну цілісність України в районі села Піски – поблизу Донецького аеропорту. Похований в м. Києві на Лісовому кладовищі.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).