Марценюк Юрій Григорович

Солдат, навідник-оператор 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ.

Після смерті батька сім'я переїхала з Донеччини в Тетіїв, мама Юрія сама виховувала трьох дітей. По закінченні 8 класів Юрій пішов працювати.

Відслужив строкову службу в танкових військах, працював на Київському залізобетонному заводі, на цегельному заводі «Керамік». Останні 15 років працював у приватному сільськогосподарському підприємстві «Слобода».

10 серпня 2014 року добровольцем пішов на фронт.

Загинув зранку в районі Дебальцеве від поранення в голову під час артобстрілу опорного пункту. 

10 грудня Юрія поховали на кладовищі мікрорайону «Слобода» Тетієва.

Залишились мати, дружина.

Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).