Титарчук Володимир Іванович

Військовий у третьому поколінні. Володимир учився в Північній Осетії, у військовому училищі. Навчання закінчив у Харкові - розвідник та танкіст. Мав досвід бойових дій в Чечні, в миротворчих операціях в Африці. У 1990-х роках потрапив під скорочення. Працював участковим міліціонером, через принциповість мав постійні конфлікти з кримінальним середовищем, криміналітет його "замовив", Титарчука сильно побили. Володимир отримав інвалідність та зайнявся фермерством.

Призваний за мобілізацією 31 березня. Володимир Іванович постійно піклувався про молодих бійців, за що його прозвали "Теща" та називали просто Іванич. Воював у Донецькому аеропорті. Щодня на Т-64 "кіборгам" довозив в аеропорт набої, на броні евакуював поранених, допомагав відстрілюватися від терористів.

В серпні під час 10-денної відпустки Володимир лікував поранення та побував вдома на Менщині, де дав інтерв'ю місцевим ЗМІ.

Перед черговим виїздом в аеропорт 15 жовтня потрапив під мінометний обстріл під Донецьком, отримав важке поранення. Володимира Івановича та ще кількох поранених привезли в лікарню міста Красноармійськ, Титарчук був без свідомості. Другого дня важкопоранених відправили на вертольоті в Дніпропетровськ до лікарні ім. Мечникова, там прооперували. 17 жовтня о 6-й ранку "Іванович" помер.

Останній день у зоні АТО Володимира Титарчука

Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).