Дата народження: 29.10.1970
Дата загибелі: 01.10.2014
Звання: Капітан
Позивний: "Балу"
Підрозділ: 11-й батальйон територіальної оборони "Київська Русь"
Місце проживання: Ірпінь, Київська область, Україна
Місце загибелі: Фащівка, Луганська область, Україна
Сім'я: Мати, дружина, донька (2002 р.н.)
Народився в м. Баку (Азербайджан). Майже все життя прожив у місті Ірпінь Київської області.
Народився в родині військовослужбовців. 1992 року закінчив Харківське вище військове авіаційно-інженерне училище. Офіцер 69-го бомбардувального авіаційного полку.
Закінчив Академію Збройних Сил України — факультет виховної та соціально-психологічної роботи. Служив в Гостомельській бригаді зв'язку.
2002 року звільнився із лав ЗС України, працював на керівних посадах.
У березні 2014 року повернувся в армію. Заступник командира роти з виховної роботи, 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь».
В середині вересня 2014, коли бойовики відтісняли українські війська під Дебальцеве, Ільгар стрибнув у танк і поїхав просто на них. Тоді бійці казали, що саме завдяки його відчайдушному маневру вдалося втримати стратегічно важливий блокпост.
Загинув Ільгар, коли під час розвідки його загін потрапив у засідку в районі м. Дебальцеве і смт Фащівка (Перевальський район).
Разом з ним загинув також старшина Олександр Вахнюк.
Після довгих пошуків і сподівань тіло розвідника вивезли із зони бойових дій та після експертизи ДНК доправили до Ірпеня для почесного поховання 27 листопада 2014 року.
В Ирпене под Киевом похоронили бойца 11-го батальона территориальной обороны
Історія героїзму бійця АТО славнозвісного "Балу"
Указом Президента України № 26/2014 від 22 січня 2015 р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).