Іванов Євген Вікторович

Євген був наймолодшою дитиною та єдиним сином у матері, у загиблого воїна залишились дві старших сестри та шестирічна донька Даша. Через день після смерті батька дівчинка вперше перетнула шкільний поріг.

До початку військових дій, з рідної Акимівки, Євген їздив на заробіток до Сімферополя, працював на будівництві. За словами матері, він любив працювати за комп'ютером, а також ремонтувати машини, допомагав батькам у господарстві.

Євген був мобілізований у квітні 2014 року, служити йшов з вірою, що може захистити свою країну. "Він був патріотом своєї країни, казав: "Мамо, якщо не ми, то хто?!" - розповідає мама Оксана Миколаївна.

Отримав смертельне поранення під час обстрілу з мінометів розвідувально-диверсійною групою російських військ поблизу м. Маріуполь.

При разгрузке боеприпасов под Мариуполем погибли 12 солдат ВСУ

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).